Передача ТЗ здійснюється на основі низки законів та ухвал, у тому числі закріплених у Конституції України.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оборону» підприємства, установи та організації всіх форм власності здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону посадові особи, винні у порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військово-транспортний обов'язок встановлюється з метою задоволення потреб Збройних сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами та технікою та поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції шляхового господарства та інші підприємства, установи та організації, що забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також громадян – власників транспортних засобів. Постановою КМУ № 1921 від 28.12.2000 року зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ № 405 від 17.06.2015, затверджено «Положення про військово-транспортний обов'язок».
Це Положення визначає порядок виконання військово-транспортного обов'язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби (далі – військові формування) на особливий період транспортними засобами та технікою всіх типів та марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення при демобілізації та компенсації збитків, заподіяних транспортним засобам та техніці внаслідок їх залучення при мобілізації. У особливий період військово-транспортний обов'язок виконується шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів та техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до певних завдань (п. 7 Положення).
За правилами п. 14 Положення, керівник підприємства, установи та організації зобов'язаний:
- здійснювати разом із представниками військових комісаріатів та військових формувань відбір транспортних засобів та техніки за типами та марками, технічний стан відповідно до наданих зведених чи часткових нарядів;
- забезпечувати дотримання вимог до технічного стану та укомплектованості транспортних засобів та техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на період;
- утримувати транспортні засоби та техніку, призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у стані постійної готовності до передачі військових формувань;
- забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів та техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у певні пункти передачі відповідно до часткових нарядів.
