Щодо бар'єрів експорту української аргопродукції по суші, то зараз основну перешкоду створює Польща, уряд якої домагається продовження заборони на ввезення українського зерна, дозволяючи лише транзит.
За його словами, справа не лише у політичних розбіжностях, а й у тому, що інфраструктура на українсько-польському кордоні не адаптована. Вантаж із зерном може стояти на кордоні кілька тижнів, а то й місяць.
У свою чергу, Литва просуває ідею експорту українського зерна через порти країн Балтії і, зокрема, через Клайпеду.
Клайпедський порт також готовий приймати українське зерно приблизно мільйон тонн на місяць.
В уряді Литви додають, що литовські залізниці за півтора роки перевезли з України лише близько 110 тис. тонн сільськогосподарської продукції, але цей показник може бути збільшений. І, незважаючи на те, що перевозити зерно в контейнерах надто дорого, це найшвидший спосіб перекинути сипкий продукт із одного шляху на інший.
При цьому, як повідомив, генеральний директор стивідорної компанії Begа, яка працює в порту Клайпеда, Лаймонас Римкус, продавцям вже невигідно експортувати українське зерно через Клайпеду, вони шукають відповідну інфраструктуру в Дунайському регіоні.
Після того, як ціна на зерно знизилася приблизно на 200 євро за тонну, продавці перестали везти його до Клайпеди через високу вартість транспортування. За інформацією Лаймонаса Римкуса, значна частина експортованого українського зерна зараз прямує на дунайські термінали, що розширюються. На його думку, прорив можна очікувати лише у тому випадку, якщо Євросоюз допоможе Україні експортувати зерно через Європу, компенсуючи частину транспортних витрат.
Водночас джерела в Єврокомісії повідомили, що поки ЄС не має ні додаткового фінансування, ні плану підтримки українського експорту.
Одне з дипломатичних джерел розповіло, що кошти на потреби України можуть надійти лише після середньострокового перегляду бюджету. Але на це може піти ще кілька місяців – навіть з огляду на те, що незабаром очікується осінній урожай кукурудзи. Крім того, джерело повідомило про дедалі більшу протидію імпорту українського зерна в ЄС, оскільки деякі країни не бачать сенсу в тому, щоб оплачувати додаткові транспортні витрати через введену ЄС тимчасову заборону на цей імпорт.
