Річ у тім, що країни Балтії, наприклад, досі мають ширшу, збудовану за російсько-радянським стандартом. І те ж саме стосується України, яка також має стати активним учасником загальноєвропейського проекту.
Тоді міністр транспорту та зв’язку Фінляндії Тімо Харакка назвав цю ініціативу «незрозумілою», хоча, у нього був опонент – Пяйві Вуд, старший радник з транспортної та економічної політики Торгово-промислової палати Фінляндії, котрий цю ж пропозицію назвав «стратегічно важливою».
Але зараз у Єврокомісії трохи пом’якшують вимогиї. Принаймні, це випливає з останніх коментарів чиновників. Зокрема, ЄК залишає на розсуд самих країн, чи варто замінити усю внутрішню колію, якщо вона не відповідає загальноєвропейському стандарту. Такий крок вітався би, але у Єврокомісії розуміють, що це – питання економічної доцільності та, зрештою, фінансової спроможності кожної окремої країни здійснити настільки масштабну реконструкцію.
У чому ж тепер полягають вимоги? Виявляється, програмою-мінімум має стати наявність євро колії лише у прикордонних регіонах, якщо транзит у рамках TEN-T не здійснюється усією територією країни. І, звісно ж, потрібно мати належні логістичні комплекси, достатню кількість перевантажувальних потужностей, рухомого складу, щоб забезпечити роботу без затримок на заміну колісних пар різної ширини.
Міжнародний союз автомобільно-залізничних комбінованих перевезень (UIRR) з цього приводу заявив: «Було б марною тратою ресурсів ігнорувати ідеальні залізничні вагони просто тому, що вони були побудовані для іншої колії. Нам, звичайно, потрібно зберегти існуючі колії. Тим не менш, у районах, де транспортується багато вантажів, вам потрібно усунути перешкоди, такі як різна ширина колії, але не повсюдно і не будь-якою ціною».
Вочевидь, рано чи пізно європейська колія стане нормою також для України. Але у цьому нас ніхто не підганятиме.
