Логістична схема працює таким чином: вантажі з азійських країн доставляють до цього «таємного» вузла SGL у Тихому океані морським транспортом. Там їх обробляють та розвозять по різних куточках світу у багажних відсіках пасажирських авіалайнерів. В основному, йдеться про використання регулярних рейсів до Сполучених Штатів.
За словами Грега Барнса, старшого менеджера торгових смуг SGL в Азії, цю послугу почали запроваджувати, щоб подолати наслідки пандемії та складності світовій логістиці. Минулого року стало очевидним, що вона користуватиметься попитом через надвисокі ставки на фрахт. «Коли за доставку доводилося платити по 20 тис. доларів, а навколо були затори, це рішення виглядало надто привабливим», - уточнив Барнс.
«Ми шукали альтернативи для наших клієнтів із США, і цей конкретний шлюз вийшов «а межами звичних локацій, тому що раніше він не використовувався як транспортний центр «море-повітря» - додав він.
Також Грег Барнс наголошує, що поєднання морських та повітряних перевезень досі недооцінено у глобальних ланцюгах постачання. Це трохи нагадує ситуацію десятилітньої давнини, коли не всі вірили у перспективи трансконтинентальних залізничних перевезень. Але тепер очевидні переваги Нового Шовкового шляху.
Поєднуючи доставку морськими суднами та літаками, можна забезпечити відносно невисоку вартість транспортування із швидкістю. Так, з Японії, Тайваню, Південної Кореї чи Гонконгу товар може потрапляти на Західні ринки за 12-22 дні. Біля «таємного острова» проходить більшість океанських суден, а звідси максимум за 24 години вантаж потрапляє на борт літака.
