Автомагістраль, автострада, автобан… Усі ці слова означають одне й те ж – дорогу, якою автомобіль міг би швидко пересуватися з великою швидкістю при відсутності таких перешкод, як-от тихохідний транспорт попереду, надмірна кількість перехресть тощо.
Досі можна почути, нібито "хресним батьком" автобанів був Адольф Гітлер. Та насправді це не так. Бо перша швидкісна дорога офіційно була відкрита в Італії ще 100 років тому – задовго до початку короткотривалої епохи правління європейських диктаторів.
21 вересня 1924 року було введено в експлуатацію першу в світі справжню автомагістраль між Міланом і Варезе. Водії платили за проїзд на пунктах пропуску безпосередньо охоронцям. Найцікавіше те, що максимальна швидкість тодішніх автомобілів була доволі скромною. Крім того, по всій Італії сто років тому їздило лише 57 тисяч автомашин (зараз – понад 40 мільйонів). Але проєкт з часом виявився комерційно спроможним, бо чимало місцевих водіїв прагнули проїхатися з вітерцем хоча б на одній ділянці.
Ідея збудувати першу платну швидкісну дорогу виникла у підприємця П’єро Пурічеллі, який раніше займався облаштуванням легендарної гоночної траси Монца. Він також був талановитим інженером та заснував у 2021 році першу автострадну компанію Società Anonima Autostrade. Бізнес-план передбачав, що кожного дня платною дорогою проїжджатиме до тисячі автомобілів. Однак у перший період на ній з’являлося не більше кількох десятків машин. Людям не подобалося, зокрема, те, що автостраду перекривали на ніч. Ситуація значно поліпшилася, коли у 1925 році відкрили нову ділянку, яка продовжувала автостраду до озера Комо. Там завжди було багато туристів, які традиційно хотіли підвищеного комфорту та мали готовність під час відпочинку витрачати гроші на "необов’язкові речі".
У Німеччині же перший автобан між Кельном і Бонном відкритий у серпні 1932 року. Нагадаємо, що Гітлер, якому приписують авторство швидкісних доріг, прийшов до влади лише у 1933-му, а до того часу ніде ні разу навіть не згадував про автобани. Проте надалі він дійсно сприяв побудові більшої кількості швидкісних доріг у Німеччині. Історики кажуть, що до Другої світової війни між Гітлером та Муссоліні розгорнулася справжня конкурентна боротьба, і кожен з них намагався показати, що його система ефективніша.
І на завершення. Виявляється, була ще одна швидкісна ділянка у Нью-Йорку. Це Лонг-Айленд Мотор Парквей, який відкрили ще у 1908 році. Щоправда, користувалися нею лише як загальнодоступним дорогим треком для місцевих денді. І також у самому Берліні у 1921 році відкрили "дорогу для автомобільного руху та тренувань" Avus. Вона, як і попередня, не була доступна для кожного, бо за те, щоб проїхати кілька кварталів, потрібно було заплатити аж одну тисячу марок. Тому першою автострадою «для всіх» стала саме дорога і Італії, про яку йдеться на початку.
